Диклофенак местно

Код АТX

Фармакотерапевтическая группа

Нестероидные противовоспалительные средства для местного применения. Диклофенак.

Регистрация

№ UA/1539/03/01 от 30.12.2013 до 30.12.2018. Приказ № 1166(1) от 30.12.2013

Склад лікарського засобу

діюча речовина: diclofenac

1 мл препарату містить диклофенаку натрію 40 мг

допоміжні речовини: етанол 96 % пропіленгліколь гліцерин метилпарабен (Е 218) пропілпарабен (Е 216) метилпіролідинон олія рицинова поліетоксильована, гідрогенізована динатрію едетат олія м’яти перцевої натрію гідрофосфат безводний натрію дигідрофосфат безводний натрію гідроксид або кислота хлористоводнева концентрована вода очищена.

Лікарська форма

Спрей нашкірний, розчин.

Прозорий розчин від світло-жовтого до жовтого кольору зі специфічним запахом.

Назва і місцезнаходження виробника

ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

Фармакотерапевтична група

Засоби, які застосовуються місцево при суглобовому та м’язовому болю. Диклофенак. Код АТС М02А А15.

Диклофенак-Здоров’я ультра – нестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування групи похідних фенілоцтової кислоти. Препарат чинить виражену протиревматичну, знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії зумовлений пригніченням синтезу простагландинів – медіаторів болю та запалення.

При запаленні, спричиненому травмами або ревматичними захворюваннями, застосування препарату призводить до зменшення болю і набряку тканин, а також до скорочення періоду поновлення функцій ушкоджених суглобів, зв’язок, сухожиль і м’язів. Завдяки водно-спиртовій основі препарат виявляє також місцевоанестезуючий та охолоджувальний ефект.

Кількість диклофенаку, яка всмоктується через шкіру, пропорційна площі його нанесення і залежить як від загальної застосованої дози препарату, так і від ступеня гідратації шкіри.

Після нанесення на шкіру 1,5 г препарату можна спостерігати швидкий початок адсорбції диклофенаку, що призводить до вимірюваних плазмових рівнів приблизно 1 нг/мл уже через 30 хвилин, до максимальних рівнів близько 3 нг/мл приблизно через 24 години після нанесення на шкіру.

Досягаються системні концентрації диклофенаку приблизно в 50 разів нижчі концентрацій, які досягаються після прийому всередину еквівалентних кількостей диклофенаку.

Диклофенак інтенсивно зв’язується білками плазми (приблизно 99 %).

При нирковій або печінковій недостатності метаболізм та виведення диклофенаку з організму не змінюються.

Показання для застосування

Симптоматичне лікування болю, запалення та набряку при:

пошкодженні м’яких тканин: травми сухожиль, зв’язок, м’язів та суглобів (наприклад, внаслідок вивиху, розтягнення, забиття спортивні травми)

локалізовані форми ревматизму м’яких тканин: тендиніт (у т.ч. «тенісний лікоть»), бурсит, плечовий синдром та періартропатія, локалізовані форми дегенеративного ревматизму (остеоартрит периферичних суглобів та хребта).

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).

Напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт, зумовлені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі.

Належні заходи безпеки при застосуванні

Диклофенак-Здоров’я ультра застосовують тільки зовнішньо.

Слід запобігати потраплянню препарату в очі та на інші слизові оболонки. Препарат не можна приймати внутрішньо. Препарат рекомендується наносити тільки на інтактні ділянки шкіри, запобігаючи потраплянню на поранену або інфіковану шкіру і відкриті рани. Пацієнт повинен запобігати потраплянню прямого сонячного світла на шкіру, щоб зменшити ризик світлочутливості. Якщо після нанесення розвинеться висипання, то лікування слід припинити. Диклофенак-Здоров’я ультра містить пропіленгліколь, який може спричиняти легке локалізоване подразнення шкіри.

Слід з обережністю застосовувати препарат у поєднанні з іншими пероральними НПЗП, оскільки частота виникнення системної побічної дії може збільшитися.

Якщо препарат наносять на відносно великі ділянки (наприклад, понад 600 см² поверхні тіла) або протягом тривалого часу (понад 3 тижні), виключити можливість системних побічних ефектів не можна. Наприклад, це потенціал для гіперчутливості, астматичних або ренальних побічних реакцій. Препарат не слід застосовувати під повітронепроникну оклюзійну пов’язку, але допускається його застосування під неоклюзійну пов’язку.

Диклофенак-Здоров’я ультра з обережністю можна застосовувати хворим з пептичною виразкою, печінковою або нирковою недостатністю або геморагічним діатезом, а також із запальним захворюванням кишечнику.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Даних щодо застосування препарату вагітним, а також жінкам, які годують груддю, немає.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Однак доказів впливу диклофенаку на виникнення вад розвитку не спостерігалося. Потенційний ризик для людини невідомий.

Вагітність. Прийом інгібіторів простагландинсинтетази протягом останнього триместру вагітності може призвести до:

легеневої і серцевої токсичності плода (легеневої гіпертензії з передчасним закриттям артеріальної протоки)

ниркової недостатності плода з олігофренією

пригнічення маткових скорочень і подовження вагітності та пологів

збільшення можливості кровотечі у матері та дитини.

Препарат протипоказаний під час останнього триместру вагітності.

Під час перших 6 місяців вагітності Диклофенак-Здоров’я ультра застосовувати не слід, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь перевищує потенційний ризик. Препарат не можна наносити на велику поверхню шкіри та протягом тривалого часу.

Період годування груддю. Немає підстав вважати, що після зовнішнього застосування в грудному молоці виникне яка-небудь кількість диклофенаку, яку можна виміряти. Оскільки НПЗП екскретуються в грудне молоко, Диклофенак-Здоров’я ультра не рекомендовано застосовувати жінкам, які годують груддю. Аплікація препарату на ділянку молочних залоз жінок у період лактації протипоказана.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнти, у яких спостерігаються запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи під час прийому НПЗП, від управління автомобілем і роботи з іншими механізмами повинні утриматися, але такі симптоми надзвичайно малоймовірні при застосуванні препаратів для зовнішнього застосування.

Діти

Досвіду застосування дітям немає. Отже, препарат не рекомендується для застосування дітям віком до 15 років.

Спосіб застосування та дози

Слід нанести необхідну кількість препарату на шкіру ураженого місця. Залежно від розміру необхідно обробити поверхню шкіри шляхом 2-3 натискань на розпилювач (0,8 – 1,2 мл спрею, що містить 32-48 мг диклофенаку натрію). Препарат наносять 3 рази на день з однаковими інтервалами. Не слід перевищувати разову дозу 1,2 мл (3 натискання) препарату. Максимальна добова доза становить 9 натискань (3,6 мл спрею, що містить 144 мг диклофенаку натрію).

Препарат слід обережно втирати в шкіру, після чого необхідно ретельно вимити руки, крім тих випадків, коли вони є місцем лікування.

Коли симптоми (біль і набряк) зменшаться, лікування можна припинити. Не слід продовжувати лікування довше 7 днів без консультації лікаря. Якщо поліпшення не настане після 3 днів лікування, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Передозування

У разі застосування препарату в рекомендованій дозі ризику передозування практично немає. При випадковому введенні препарату перорально слід провести симптоматичне лікування.

Побічні ефекти

Для оцінки частоти побічних реакцій використовують такі категорії:

дуже часті (≥ 1/10) часті (від ≥ 1/100 до < 1/10) нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100) поодинокі (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) рідкісні (< 1/10 000) частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті – легкі та тимчасові реакції шкіри у місці нанесення, свербіж, сухість, гіперемія, відчуття печіння, контактний дерматит (наприклад, локалізоване висипання на шкірі, свербіж, еритема, папули) поодинокі – генералізовані шкірні реакції, кропив’янка, ангіоедема, фотосенсибілізація рідкісні – бульозний дерматит.

З боку травної системи: можуть виникнути біль у животі, диспепсія, порушення з боку трав-ного тракту.

З боку дихальної системи: поодинокі – бронхоспазм рідкісні – бронхіальна астма.

З боку імунної системи: рідкісні – алергічні реакції (в тому числі кропив’янка), ангіоневротичний набряк.

Побічну дію можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу, наскільки можливо, короткого курсу лікування. Однак під час тривалого лікування та/або застосування на великі площі тіла (тобто більше 600 см²) існує можливість системних побічних ефектів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Системна біодоступність диклофенаку у цій лікарській формі дуже низька. Отже, ризик взаємодії з іншими лікарськими препаратами невеликий. Прийом у поєднанні з іншими НПЗП може призвести до збільшення частоти побічних реакцій.

Диклофенак — продвижение вперед

А.П. Викторов, д-р мед. наук, проф. зав. отделом клинической фармакологии с лабораторией функциональной диагностики Национального научного центра Институт кардиологии им. Н.Д. Стражеско АМН Украины, зав. отделом фармакологического надзора ГФЦ МЗ Украины

На рубеже XX-XXI веков заболевания суставов стали серьезной медико-социальной проблемой вследствие значительной распространенности, частого развития стойкой нетрудоспособности и снижения качества жизни пациентов.

Боль в суставах и позвоночнике - вторая после ОРЗ причина нетрудоспособности населения. В целях восстановления функции суставов производится 10% всех хирургических операций. Затраты здравоохранения, связанные с этой патологией, например, в США составляют 150 млрд долларов в год (2,5% валового национального продукта).

Одной из наиболее сложных задач клинической медицины является выбор эффективной и безопасной фармакотерапии ревматических заболеваний, протекающих с выраженным болевым синдромом. Острая и хроническая мышечно-скелетная боль - основной симптом большинства широко распространенных в популяции ревматических заболеваний и других патологических состояний опорно-двигательного аппарата. По некоторым оценкам, каждый седьмой пациент, который обращается в поликлинику, предъявляет жалобы на боль в суставах, мышцах или костях. Так, ревматическая боль встречается более чем у 30% населения земного шара и ее распространенность значительно повышается с возрастом.

В большинстве случаев средствами выбора для купирования болевого синдрома являются нестероидные противовоспалительные лекарственные препараты (НПВП), обладающие уникальными свойствами - противовоспалительным, аналь-гетическим, жаропонижающим и антитромботическим [1]. Их фармакотерапевтическое действие перекрывает почти весь спектр основных симптомов, наиболее характерных для указанных выше заболеваний. В настоящее время к классу НПВП относятся более 70 лекарственных средств (ЛС) разной химической структуры. Механизм действия этих препаратов связан с подавлением активности циклооксигеназ (ЦОГ) - ферментов, которые принимают участие в образовании простагландинов из арахидоновой кислоты [2, 3]. Простагландины активируют как локальные ноцицептивные рецепторы, так и другие медиаторы воспаления, являющиеся патогенетической основой болевого синдрома [4].

Поскольку хроническая боль вынуждает пациентов с данной патологией принимать практически всю жизнь эти ЛС, то проблема безопасного и эффективного применения НПВП - рациональной фармакотерапии - является одним из ведущих направлений всего комплекса лечебных мероприятий. А с учетом того, что большинство пациентов являются лицами пожилого и старческого возраста, этот вопрос становится еще более актуальным. Усложняет ситуацию то обстоятельство, что эти больные вынуждены принимать ЛС для лечения сопутствующих заболеваний: артериальной гипертензии, сахарного диабета, стенокардии и др. что повышает риск развития осложнений вследствие приема НПВП.

Как известно, существенную роль в процессе возникновения и развития побочных реакций (ПР) при медицинском применении НПВП играют изоферменты циклооксигеназы (ЦОГ-1 и ЦОГ-2). По избирательности действия в отношении изоферментов ЦОГ НПВП подразделяются на селективные и неселективные (табл. 1).

Неселективные НПВП в одинаковой степени подавляют оба изофермента - ЦОГ-1 и ЦОГ-2, селективные - преимущественно угнетают ЦОГ-2. Однако некоторые авторы отмечают, что новые селективные ингибиторы ЦОГ-2 менее эффективны при боли, связанной с воспалительными поражениями суставов и позвоночника, чем традиционные НПВП [5, 6].

Табл. 1 . Классификация НПВП в зависимости от их способности селективно блокировать активность ЦОГ-1 или ЦОГ-2

А. Селективные ингибиторы ЦОГ-1

Низкие дозы ацетилсалициловой кислоты

Б. Селективные ингибиторы ЦОГ-1 и ЦОГ-2

Большинство НПВП

В. Селективные ингибиторы ЦОГ-2

Таблетки от мигрени

Мигренью сейчас страдает такое большое количество людей, что создан Международный институт изучения головной боли. У мигрени основное проявление – это приступы сильной головной боли. Они появляются периодически, в основном, это пульсирующие односторонние боли продолжительностью от нескольких минут до нескольких суток. Эти боли могут сопровождаться тошнотой, рвотой, непереносимостью звуков и света. Считается, что приступ мигрени терпеть нельзя, боль нужно снимать. Устранение болевого синдрома и есть основной способ лечения. Радикального лекарства от мигрени, которое бы полностью устранило её проявления, к сожалению ещё не придумали. Практически все лекарства – это обезболивающие при мигрени.Современная фармакологическая индустрия предлагает обширный спектр таких лекарств.

Препараты от мигрени бывают трёх категорий:

Симптоматические – для снятия сопутствующих симптомов, например, тошноты.

Абортивные – для устранения приступа головной боли.

Превентивные – для предупреждения следующих приступов мигрени.

Симптоматические средства при мигрени включают, в первую очередь, противотошнотные средства, так как этот сопутствующий симптом встречается чаще других. К примеру, такие препараты, как фенерган, компазин и другие. Они выпускаются в виде таблеток и суппозиториев (что актуально, когда из-за сильной тошноты и рвоты невозможно принять таблетку).

Лекарства абортивной группы – это препараты обезболивающего действия.

Анальгетики и нестероидные противовоспалительные препараты. Это традиционные и всем известные таблетки от мигрени и не только: парацетамол, ацетилсалициловая кислота, буторфанол, напроксен, ибупрофен, диклофенак. Они помогают при многих других видах боли. Механизм снятия боли основан на их противовоспалительном действии. Они уменьшают воспалительный отёк, который оказывает давление на болевые рецепторы в тканях.

Препараты триптановой группы. Этот класс препаратов появился в 90-х годах XX века. В России используются некоторые препараты этой группы: золмитриптан, суматриптан, элетриптан. Действие триптанов достаточно длительное, не зависит от того, в какой стадии приступа принято лекарство. Основано действие этих препаратов на сужении избыточно расширенных сосудов мозга. Снижается стимуляция болевых рецепторов и уменьшается боль. К тому же препараты триптановой группы блокируют проведение боли, а также эффективны относительно симптомов, сопутствующих мигрени. Таблетки от мигрени группы триптанов более эффективны, чем обезболивающие препараты предыдущих поколений. Но эти препараты эффективны только против головных болей, они не помогут при болях в спине, суставах и других.

Лекарственные средства от мигрени превентивной группы используются для уменьшения тяжести и частоты приступов.

Их назначают, если приступы случаются раз в неделю или чаще. Эти таблетки от мигрени можно принимать каждый день.

К превентивным препаратам относятся:

средства для лечения гипертонии

спазмолитические препараты

антидепрессанты

некоторые противоаллергические средства.

Не стоит забывать, что любое лекарственное средство имеет противопоказания и побочные действия, и таблетки от мигрени не исключение. Только врач может сопоставить пользу и вред от лекарства, проанализировать причины приступов боли, учесть сопутствующие и предыдущие заболевания и подобрать лучшее средство от мигрени для конкретного пациента. Но если пациент только принимает лекарства и не желает корректировать свой образ жизни, отказываться от вредных привычек, учиться правильно расслабляться, то вряд ли таблетки помогут. Лечить мигрень можно только комплексно.

Фармакотерапия приступа мигрени

А.В. Амелин

Санкт-Петербургский государственный медицинский университет им. акад. И.П. Павлова

Умение врача отличить мигрень У от других головных болей весьма актуально, так как позволяет назначить пациенту современное и патогенетически обоснованное лечение этой распространенной, но не всегда диагностируемой цефалгии. Мигренью называют хроническое заболевание, основным проявлением которого является приступ головной боли, соответствующий диагностическим критериям, утвержденным Международной обществом по изучению головной боли (IHS). Проявляется болезнь периодическими приступами умеренной и сильной пульсирующей головной боли, обычно односторонней, продолжительностью от 4 до 72 ч, которая сопровождается тошнотой, рвотой, непереносимостью света (светобоязнь) и звука (звукобоязнь). Клиническая картина типичного приступа мигрени хорошо известна врачу любой специальности. Тем не менее врачи общей практики диагностируют мигрень в 50-60 % случаев, а неврологи в 70-80% случаев. Сегодня для быстрой диагностики мигрени врачам и пациентам предлагается специальная анкета (ID - мигрень). Два положительных ответа на 3 вопроса анкеты позволяют с 93% (95% ДИ 89,9-95,8) вероятностью поставить правильный диагноз мигрени.

Основными провоцирующими факторами развития приступа мигрени являются эмоциональный дистресс, включение в рацион питания пищевых продуктов, содержащих в большом количестве тирамин (шоколад, сыр, копчености, цитрусовые, красные вина и др.), физическое перенапряжение, изменения метеорологических условий, прием оральных контрацептивов, нитратов и других периферических вазодилататоров, менструации, менопауза, черепно-мозговая травма, нарушение режима сна и отдыха. Сокращение провоцирующих факторов и модификация образа жизни способны значительно сократить количество приступов мигрени и повысить эффективность медикаментозного лечения.

Современный фармацевтический рынок предлагает широкий выбор препаратов для лечения приступа мигрени. Среди кандидатов анальгетики, нестероидные противовоспалительные средства и агонисты 5HT_1D/1B -рецепторов - триптаны (см. таблицу).

Лекарственные препараты, применяемые для лечения приступа мигрени

Источники:
tabletki.ua, therapia.ua, lecheniedepressii.ru, medi.ru

Следующие

08 мая 2024 года

Комментарии: 1

04.01.23, 23:24

Assibre

There are a few things you can do to make sure your trip is safe and comfortable generic cialis online We reported estimates for the differences between treatments on recurrence free survival, overall survival, toxicity and quality of life using data available in the reports of each trial